Перейти до вмісту

Цистит — це запалення сечового міхура, яке найчастіше виникає внаслідок бактеріальної інфекції. Захворювання може починатися раптово: з’являються часті позиви до туалету, печіння, різі та дискомфорт унизу живота. Особливо часто цистит виникає у жінок через анатомічні особливості сечовидільної системи.

Перші ознаки циститу легко сплутати з проявами інших захворювань. Тому важливо розуміти, які симптоми характерні для запалення сечового міхура, що можна зробити для тимчасового полегшення стану та коли необхідна медична допомога.

Причини виникнення циститу

Найчастіше причиною циститу є бактерії, які потрапляють через сечівник до сечового міхура. Поширеним збудником інфекції є кишкова паличка (Escherichia coli), яка зазвичай мешкає в кишківнику.

Ризик розвитку циститу можуть підвищувати:

Переохолодження часто пов’язують із появою циститу, однак сам по собі холод не є доведеною причиною бактеріальної інфекції.

Перші ознаки та симптоми циститу у жінок

Симптоми циститу зазвичай з’являються протягом короткого часу. Найхарактернішими проявами є:

Ріжучий біль при сечовипусканні у жінок може виникати на початку, протягом усього процесу або наприкінці. Зокрема, біль при сечовипусканні в кінці у жінок може супроводжувати цистит, але не є ознакою, за якою можна самостійно встановити діагноз.

Причини болю під час сечовипускання у жінок не обмежуються циститом. Схожі симптоми можуть виникати при уретриті, деяких інфекціях, що передаються статевим шляхом, або інших захворюваннях.

Чи буває температура при циститі?

При неускладненому циститі висока температура зазвичай відсутня. Якщо з’являються гарячка, озноб, біль у боці або попереку, це може свідчити про поширення інфекції на верхні сечові шляхи, зокрема розвиток пієлонефриту.

Такі симптоми потребують термінового медичного обстеження.

Як відрізнити цистит від небезпечніших станів

Ознаки, характерні для циституОзнаки, за яких потрібна невідкладна медична оцінка
Печіння або різі під час сечовипусканняВисока температура та озноб
Часті позиви до туалетуБіль у боці або попереку
Дискомфорт унизу животаНудота, повторне блювання, виражена слабкість
Виділення невеликих порцій сечіНеможливість помочитися або різке погіршення стану

Кров у сечі також потребує оцінки лікаря, навіть якщо інші прояви схожі на цистит.

Перша допомога при циститі: що робити при перших симптомах

Якщо з’явилися печіння, часті позиви та дискомфорт унизу живота, важливо не ігнорувати симптоми й не розпочинати безконтрольне лікування.

До консультації лікаря можна дотримуватися таких рекомендацій:

  1. Підтримуйте звичайний питний режим. Пийте достатньо рідини, якщо немає медичних обмежень. Надмірно збільшувати кількість води не потрібно.
  2. Не стримуйте позиви. Намагайтеся спорожнювати сечовий міхур за потреби.
  3. Уникайте подразників. Якщо кава, алкоголь або гострі страви посилюють дискомфорт, тимчасово обмежте їх.
  4. Не приймайте антибіотики самостійно. Не використовуйте залишки препаратів після попереднього лікування.
  5. Зверніться до лікаря. Особливо якщо симптоми виникли вперше, посилюються або супроводжуються кров’ю в сечі.

Ці заходи можуть тимчасово полегшити самопочуття, але не гарантують усунення інфекції.

Які аналізи потрібні при циститі у жінок?

За характерних симптомів неускладненого циститу лікар іноді може встановити діагноз на підставі скарг. Додаткові обстеження призначають залежно від клінічної ситуації.

Загальний аналіз сечі при циститі допомагає виявити ознаки запалення, зокрема лейкоцити, а також інші зміни. Однак сам результат аналізу не завжди дозволяє точно встановити причину симптомів.

Бактеріологічний посів сечі може знадобитися при повторних епізодах, нетипових симптомах, підозрі на ускладнену інфекцію або неефективності попереднього лікування. Він допомагає визначити збудника та його чутливість до антибіотиків.

УЗД та інші інструментальні дослідження проводять за показаннями, а не в кожному випадку циститу.

Чи можна лікувати цистит у домашніх умовах?

Під лікуванням циститу у жінок у домашніх умовах часто мають на увазі теплі напої, трав’яні збори та інші народні засоби. Проте такі методи не можуть надійно замінити необхідну терапію бактеріальної інфекції.

Деякі легкі епізоди неускладненого циститу можуть минати самостійно. Водночас відмова від необхідної антибактеріальної терапії може подовжувати симптоми та підвищувати ризик ускладнень.

Народні методи лікування циститу у жінок не мають достатньої доказової бази, щоб рекомендувати їх як основний спосіб усунення інфекції. Особливо небезпечно відкладати обстеження при підвищеній температурі, болю в попереку або погіршенні загального стану.

Препарати для лікування циститу у жінок підбирають з урахуванням симптомів, можливих протипоказань та інших чинників. Самостійно обирати антибіотик або повторювати попередній курс не рекомендується.

Коли необхідно звернутися до лікаря?

При підозрі на цистит варто отримати медичну консультацію, якщо симптоми виникли вперше, не минають, повторюються або заважають звичному життю.

Особливо важливо не відкладати обстеження, якщо:

Невідкладна допомога потрібна, якщо біль у попереку супроводжується високою температурою чи ознобом, виникає повторне блювання, неможливість помочитися або різке погіршення самопочуття.

Докладніше про підходи до діагностики та ведення інфекцій сечових шляхів можна прочитати в клінічних рекомендаціях Європейської асоціації урологів (EAU).

Чому важливо не ігнорувати симптоми циститу

Неприємні відчуття під час сечовипускання не завжди спричинені бактеріальним запаленням сечового міхура. Подібні прояви можуть виникати при інших захворюваннях, тому за нетипового або тривалого перебігу важливо встановити їхню причину.

Якщо симптоми регулярно повертаються, необхідно окремо оцінити причини повторних епізодів. Самостійне використання антибіотиків може бути неефективним і сприяти розвитку стійкості бактерій.

Своєчасне звернення до спеціаліста допомагає визначити необхідність обстежень та обрати подальшу тактику.

Травма нирки — це пошкодження її тканин або судин унаслідок удару, падіння, дорожньо-транспортної пригоди чи проникного поранення. Залежно від тяжкості ушкодження можливі забій нирки, крововилив або розрив нирки.

Навіть якщо після травми немає вираженого болю чи крові в сечі, серйозне пошкодження не завжди можна виключити без обстеження. Своєчасна діагностика допомагає визначити ступінь ушкодження та обрати безпечну тактику лікування.

Причини та види травм нирки

Пошкодження нирки найчастіше виникає внаслідок тупої травми живота або попереку. Основні причини:

Закрита травма нирки виникає без порушення цілісності шкіри. За характером ушкодження розрізняють поверхневі пошкодження, розриви тканин нирки та травми її судин. Класифікація травм нирки враховує глибину ушкодження, стан судин і сечовивідної системи.

Гематома нирки — це скупчення крові, яке може утворитися всередині органа або навколо нього після травми. У тяжких випадках травма може спричинити гостре пошкодження нирки — раптове порушення її функції.

Травма нирки: симптоми

Симптоми забою нирки можуть включати біль у попереку або боці, припухлість чи синець у ділянці удару, іноді — кров у сечі. При розриві нирки симптоми можуть бути вираженими, однак за самими скаргами неможливо достовірно визначити тяжкість ушкодження. Відсутність видимої крові в сечі не виключає серйозної травми.

Можливі проявиОзнаки, що потребують невідкладної допомоги
Біль у боці або поперекуРаптовий сильний біль після травми
Синець або припухлість у місці ударуЗапаморочення, різка слабкість, непритомність
Кров у сечіЗначна кровотеча або неможливість помочитися

Після сильного удару в ділянку попереку важливо звернутися по медичну допомогу, навіть якщо симптоми здаються незначними. Поєднання болю, крові в сечі або погіршення загального стану потребує невідкладного обстеження.

Діагностика травми нирки

Обстеження починається з оцінки загального стану пацієнта, обставин травми та симптомів. Залежно від тяжкості ушкодження лікар може призначити:

  1. Аналізи крові та сечі — для виявлення ознак кровотечі, крові в сечі й оцінки функції нирок.
  2. УЗД — для виявлення деяких наслідків травми, зокрема скупчення рідини. Однак нормальний результат УЗД не виключає ушкодження.
  3. КТ із контрастуванням — основний метод детальної оцінки травми нирки у пацієнтів зі стабільним кровообігом за відповідними показаннями.

За МКХ-10 забій нирки належить до категорії S37.0 — травматичне ушкодження нирки. Точний код залежить від характеру пошкодження та версії класифікації.

Вибір обстеження залежить від стану пацієнта та механізму травми. За рекомендаціями Європейської асоціації урологів, КТ із внутрішньовенним контрастуванням дає змогу визначити характер і тяжкість ушкодження нирки.

Травма нирки: лікування

Лікування забою нирки залежить від тяжкості ушкодження, наявності кровотечі та загального стану пацієнта. За стабільного кровообігу більшість закритих травм лікують без операції — під медичним наглядом, із контролем показників крові та стану нирки.

Як лікувати забій нирки, визначають після обстеження. При незначних ушкодженнях зазвичай застосовують консервативну тактику: обмеження фізичних навантажень, знеболення та спостереження. Якщо кровотеча триває, може знадобитися емболізація пошкодженої судини. Хірургічне втручання проводять за відповідними показаннями, зокрема при нестабільному стані пацієнта через кровотечу.

Відновлення після травми нирки потребує індивідуального підходу. Терміни повернення до фізичних навантажень визначає лікар залежно від ступеня ушкодження та результатів контрольних обстежень.

Ускладнення та прогноз

Наслідки травми нирки залежать від тяжкості ушкодження та своєчасності медичної допомоги. Серед можливих ускладнень — повторна кровотеча, інфікування гематоми, порушення відтоку сечі та зниження функції нирки.

Що робити при забої нирки? Після удару в ділянку попереку необхідно звернутися по медичну допомогу для оцінки можливих ушкоджень. До огляду слід уникати фізичних навантажень. При сильному болю, крові в сечі, запамороченні або вираженій слабкості потрібна невідкладна допомога.

За незначних ушкоджень прогноз зазвичай сприятливий. Після тяжких травм може знадобитися триваліше спостереження, зокрема контроль функції нирок та артеріального тиску.

Гідроуретер — це розширення сечоводу, яке виникає через порушення відтоку сечі або її зворотний рух із сечового міхура. Сечовід — це трубка, якою сеча надходить із нирки до сечового міхура.

Якщо одночасно розширюються сечовід і чашково-мискова система нирки, такий стан називають уретерогідронефрозом. Він може розвиватися поступово, тривалий час не спричиняючи помітних симптомів. Без усунення причини порушення відтоку сечі існує ризик погіршення функції нирки.

Причини розвитку гідроуретера

Гідроуретер може виникати через перешкоду на шляху відтоку сечі або її зворотне надходження із сечового міхура до сечоводу. Основні причини:

Мегауретер — це патологічно розширений сечовід, який може бути пов’язаний із порушенням відтоку сечі або рефлюксом. На відміну від гідроуретера, цей термін частіше використовують для опису вроджених аномалій сечоводу.

Симптоми гідроуретера

Гідроуретер не завжди супроводжується помітними симптомами. Прояви залежать від причини розширення сечоводу, ступеня порушення відтоку сечі та наявності інфекції. Іноді зміни виявляють випадково під час УЗД.

Можливі симптомиКоли потрібна термінова допомога
Біль у боці або поперекуРаптовий сильний біль у боці або попереку
Дискомфорт під час сечовипусканняВисока температура й озноб
Кров у сечіРізке зменшення кількості сечі

Уретерогідронефроз також може тривалий час перебігати безсимптомно. Якщо порушення відтоку сечі зберігається, можливе поступове погіршення функції нирки. При цьому двобічний уретерогідронефроз потребує особливої уваги, оскільки зміни охоплюють обидві нирки. Поєднання болю в попереку з високою температурою потребує невідкладного медичного обстеження.

Діагностика гідроуретера

Для встановлення причини розширення сечоводу лікар оцінює скарги, результати аналізів і дані обстежень. Діагностика може включати:

  1. Аналізи крові та сечі — для оцінки функції нирок і виявлення ознак інфекції.
  2. УЗД нирок і сечового міхура — для виявлення розширення сечоводу та чашково-мискової системи.
  3. КТ або МРТ — за показаннями, для уточнення причини та рівня порушення відтоку сечі.
  4. Додаткові дослідження — за потреби для оцінки зворотного руху сечі або функції нирок.

Уретерогідронефроз за МКХ-10 не має єдиного універсального коду: його визначають залежно від причини та характеру порушення, зокрема в межах рубрики N13.

Лікування гідроуретера

Лікування гідроуретера залежить від причини розширення сечоводу, стану нирок і наявності ускладнень. Якщо відтік сечі не порушений, а функція нирок збережена, іноді достатньо спостереження.

За наявності перешкоди для відтоку сечі може знадобитися встановлення сечовідного стента або нефростоми. Подальше лікування уретерогідронефрозу спрямоване на усунення причини порушення.

У деяких випадках застосовують пластику сечоводу — хірургічне втручання для відновлення його прохідності. Вибір методу залежить від характеру та розташування звуження.

Тактика лікування залежить від причини порушення відтоку сечі, ступеня розширення сечоводу та функції нирок, як описано в медичному огляді NCBI.

Ускладнення та прогноз

Тривале порушення відтоку сечі може призводити до інфекцій сечових шляхів, утворення каменів і поступового зниження функції нирки. При уретерогідронефрозі зміни охоплюють не лише сечовід, а й чашково-мискову систему нирки, розширення якої характерне для гідронефрозу нирок.

Прогноз залежить від причини захворювання, тривалості порушення відтоку сечі та своєчасності лікування. Після усунення перешкоди функція нирки може покращитися, проте за тривалого ураження зміни іноді залишаються незворотними.

Абсцес нирки — це обмежене скупчення гною в тканині нирки, яке виникає внаслідок інфекції. Захворювання може розвинутися як ускладнення пієлонефриту або через потрапляння бактерій до нирки з кровотоком. Процес утворення гнійного осередку називають абсцедуванням.

Абсцес може супроводжуватися високою температурою, ознобом, болем у попереку та вираженою слабкістю. Це серйозний стан, який потребує своєчасної діагностики та лікування, нерідко в умовах стаціонару. Без належної медичної допомоги інфекція може поширюватися та спричиняти небезпечні ускладнення.

Причини розвитку абсцесу нирки

Абсцес нирки виникає, коли бактеріальна інфекція призводить до утворення обмеженої порожнини з гноєм у нирковій тканині. Однією з причин може бути ускладнений пієлонефрит. Докладніше про це захворювання — у матеріалі Пієлонефрит.

Основні чинники, що підвищують ризик утворення абсцесу:

Розглядаючи види гнійного запалення нирки, варто розрізняти абсцес і карбункул нирки — гнійно-некротичне ураження тканин. Поняття «карбункул і абсцес нирки» пов’язані, але не є тотожними.

Абсцес нирки: симптоми

Гострий абсцес нирки часто має прояви, подібні до гострого пієлонефриту: високу температуру, озноб і біль у боці або попереку. В історії хвороби при абсцесі нирки лікар може відзначити поступове наростання симптомів і відсутність очікуваного покращення після початку лікування інфекції.

Можливі симптомиОзнаки тяжкого стану
Температура, ознобСплутаність свідомості
Біль у боці або поперекуРізка слабкість, запаморочення
Нудота, зниження апетитуПовторне блювання
Загальне нездужанняЗначне зменшення кількості сечі

Абсцес нирки неможливо достовірно відрізнити від інших інфекцій сечовидільної системи лише за скаргами. За підозри на гнійне ураження нирки потрібне термінове медичне обстеження.

Діагностика абсцесу нирки

Для підтвердження діагнозу лікар оцінює симптоми, результати аналізів і дані візуалізаційних досліджень. Основні етапи обстеження:

  1. Аналізи крові та сечі — допомагають виявити ознаки інфекції й оцінити функцію нирок.
  2. Посів сечі та, за показаннями, крові — дозволяє визначити збудника інфекції.
  3. УЗД нирок — може виявити підозріле утворення або порушення відтоку сечі.
  4. КТ із контрастуванням — допомагає уточнити наявність, розміри та розташування гнійного осередку.

За МКХ-10 абсцес нирки належить до коду N15.1 — нирковий і навколонирковий абсцес.

Лікування абсцесу нирки

Лікування абсцесу нирки зазвичай проводять у стаціонарі. Основою терапії є антибіотики, які лікар підбирає з урахуванням тяжкості інфекції та результатів бактеріологічних досліджень.

За невеликих абсцесів іноді достатньо антибактеріальної терапії під медичним наглядом. Якщо гнійний осередок великий, інфекція має тяжкий перебіг або лікування не дає результату, може знадобитися дренування абсцесу нирки — видалення гною через спеціальний катетер. У складних випадках розглядають хірургічне втручання.

Лікування нагноєння на стадії абсцедування залежить від розмірів гнійного осередку, стану пацієнта та результатів обстеження. Докладніше про підходи до терапії — у медичному огляді Renal Abscess — NCBI Bookshelf.

Самостійне лікування або відкладання медичної допомоги при підозрі на абсцес нирки небезпечне.

Ускладнення абсцесу нирки

Без своєчасного лікування гнійний процес може поширюватися на навколишні тканини, порушувати функцію нирки та призводити до сепсису — небезпечної для життя реакції організму на інфекцію.

За високої температури, ознобу й болю в попереку необхідно якнайшвидше звернутися по медичну допомогу. Сплутаність свідомості, різка слабкість, утруднене дихання або значне зменшення кількості сечі — підстави для невідкладного виклику швидкої допомоги.

Пієлонефрит — це інфекційне запалення нирки, яке уражає її тканину та ниркову миску. Гострий пієлонефрит зазвичай виникає раптово й супроводжується підвищенням температури, ознобом і болем у попереку. Хронічний пієлонефрит пов’язаний із тривалими запальними та рубцевими змінами ниркової тканини, які можуть формуватися на тлі порушення відтоку сечі, міхурово-сечовідного рефлюксу та повторних інфекцій.

Своєчасне обстеження допомагає встановити причини пієлонефриту, визначити тяжкість захворювання та обрати лікування.

Причини пієлонефриту

Найчастіше пієлонефрит нирок виникає, коли бактерії, переважно кишкова паличка (Escherichia coli), потрапляють до нирок висхідним шляхом із нижніх сечових шляхів.

Основні чинники ризику:

Вторинний пієлонефрит розвивається на тлі інших захворювань або порушень сечовидільної системи. Калькульозний пієлонефрит пов’язаний із наявністю каменів у сечових шляхах, які можуть порушувати відтік сечі та сприяти розвитку інфекції. Докладніше про причини утворення каменів — у матеріалі «Сечокам’яна хвороба».

Пієлонефрит: симптоми гострої та хронічної форм

Симптоми гострого пієлонефриту зазвичай з’являються раптово. Ознаки хронічного пієлонефриту можуть бути менш помітними або взагалі відсутніми, особливо якщо немає активної інфекції. Прояви залежать від ступеня ураження нирок і наявності супутніх захворювань.

Гостра формаХронічна форма
Підвищення температури, ознобМоже перебігати без симптомів
Біль у боці або поперекуІноді дискомфорт у попереку
Нудота, блюванняМожливі повторні інфекції сечових шляхів
Загальна слабкістьЗа значного ураження — підвищений тиск і зниження функції нирок

Температура при пієлонефриті часто перевищує 38 °C, але може бути й нижчою, особливо в людей старшого віку або з ослабленим імунітетом. Якщо виникає запитання, як болять нирки при пієлонефриті, типовим проявом є біль у боці або попереку, частіше з одного боку. Однак подібний біль може мати й інші причини.

Загострення хронічного пієлонефриту — поширена назва ситуації, коли на тлі хронічних змін нирки виникає активна інфекція. Вона може проявлятися ознаками гострого пієлонефриту та потребує своєчасного обстеження й лікування.

Діагностика пієлонефриту

Діагностика пієлонефриту включає огляд, оцінку симптомів і лабораторні дослідження. Основні аналізи при пієлонефриті:

  1. Загальний аналіз сечі — допомагає виявити ознаки запалення.
  2. Посів сечі — дозволяє визначити збудника та його чутливість до антибіотиків. За можливості матеріал беруть до початку лікування.
  3. Аналізи крові — за показаннями допомагають оцінити запалення та функцію нирок.

УЗД або КТ застосовують за показаннями, зокрема для виявлення каменів, порушення відтоку сечі чи ускладнень. Не кожному пацієнту з неускладненим пієлонефритом потрібна КТ. Обстеження проводять відповідно до клінічної ситуації та рекомендацій Європейської асоціації урологів (EAU — Urological Infections).

Пієлонефрит: лікування гострої та хронічної форм

Як лікувати пієлонефрит, визначає лікар залежно від тяжкості інфекції та результатів обстеження. Основою терапії гострої бактеріальної інфекції є антибіотики при пієлонефриті. Препарат обирають з урахуванням стану пацієнта, функції нирок, імовірного збудника та його чутливості до антибіотиків. За потреби лікування коригують після отримання результатів посіву сечі. За тяжкого перебігу може знадобитися госпіталізація.

Лікування хронічного пієлонефриту передбачає терапію активної бактеріальної інфекції за її наявності, усунення чинників, що порушують відтік сечі, та контроль функції нирок. Якщо активної інфекції немає, антибіотики не призначають лише через наявність рубцевих змін. Подальша тактика залежить від стану нирок і супутніх захворювань.

Важливо: інфекція нирки на тлі закупорки сечових шляхів, зокрема каменем, може бути невідкладним станом. Порушення відтоку сечі іноді супроводжується розвитком гідронефрозу. У таких випадках можуть знадобитися термінове відновлення відтоку сечі та антибактеріальна терапія в умовах стаціонару.

Пієлонефрит у жінок і чоловіків: коли звертатися до лікаря

Пієлонефрит у жінок трапляється частіше через анатомічні особливості сечових шляхів. У чоловіків інфекція може бути пов’язана з ускладненим сечовипусканням, зокрема через збільшення передміхурової залози.

За появи болю в попереку, підвищення температури й ознобу потрібно якнайшвидше звернутися до лікаря. Особливо важливо не зволікати під час вагітності. Сплутаність свідомості, різка слабкість, повторне блювання або значне зменшення кількості сечі потребують невідкладної медичної допомоги.

Сечова система відводить сечу від нирок через сечоводи, сечовий міхур і сечівник, тому перешкода на будь-якій ділянці цього шляху може порушувати її відтік. З медичної точки зору гідронефроз — це розширення чашково-мискової системи нирки. Розширення миски нирки та її чашок часто виникає через порушення відтоку сечі, але не завжди свідчить про механічну обструкцію. Гідронефроз нирок може тривалий час не спричиняти симптомів, тому його нерідко виявляють випадково під час УЗД. Якщо розширення пов’язане з тривалою або вираженою обструкцією, без своєчасного лікування можливе поступове пошкодження ниркової тканини та зниження функції органа.

Як визначають тяжкість стану

У клінічній практиці ступені гідронефрозу оцінюють за вираженістю розширення чашково-мискової системи та станом ниркової паренхіми. Від цього залежить подальша діагностика й вибір тактики ведення пацієнта. Зазвичай орієнтуються на дані УЗД, а за потреби уточнюють причину розширення та функцію нирки за допомогою додаткових обстежень. Існують різні системи класифікації, тому поділ на три ступені є спрощеним описом змін.

На початковій стадії порожнини нирки розширені помірно, а паренхіма може залишатися незміненою. Гідронефроз 1 ступеня часто не має проявів і стає випадковою знахідкою під час планового обстеження. Гідронефроз 2 ступеня характеризується більш вираженим розширенням миски та чашок, іноді зі змінами товщини паренхіми. Гідронефроз 3 ступеня за спрощеною класифікацією описує значне розширення чашково-мискової системи, яке може супроводжуватися стоншенням ниркової тканини. Проте ступінь розширення не завжди відповідає ступеню порушення функції нирки. Основні відмінності наведено в таблиці.

СтупіньЗміни порожнин ниркиСтан паренхімиФункція нирки
1 ступіньНезначне розширення мискиЗазвичай без змінМоже бути збережена
2 ступіньПомітніше розширення миски та чашокМоже бути без змін або зі змінамиПотребує окремої оцінки
3 ступіньВиражене розширення чашково-мискової системиМожливе стоншенняПотребує окремої оцінки

Чому розвивається гідронефроз

Щоб підібрати правильну тактику, лікар насамперед з’ясовує причину порушення відтоку сечі та визначає, чи є механічна перешкода. Основні причини гідронефрозу можна розділити на кілька груп:

Особливу групу становить вроджений гідронефроз, який виявляють ще внутрішньоутробно або після народження. Його нерідко діагностують під час пренатального УЗД, а в частини дітей розширення з часом зменшується без втручання. Якщо ж порушення відтоку сечі зберігається, необхідні спостереження та оцінка функції нирки. Набутий гідронефроз може розвиватися в будь-якому віці, зокрема на тлі каменів, захворювань простати та інших причин обструкції.

Окремої уваги потребує двобічний гідронефроз, коли розширення чашково-мискової системи виявляють в обох нирках. Якщо причиною є значне порушення відтоку сечі з обох боків, існує підвищений ризик гострого погіршення функції нирок, тому такий стан потребує своєчасного обстеження та визначення тактики лікування.

Детальніше про причини, симптоми та підходи до лікування гідронефрозу можна прочитати в матеріалі Національної служби охорони здоров’я Великої Британії (NHS).

Як проявляється захворювання

Клінічна картина залежить від причини, рівня та швидкості розвитку порушення відтоку сечі. При повільному наростанні розширення пацієнт може тривалий час нічого не відчувати, тоді як гостра закупорка сечовода нерідко супроводжується різким болем. Якщо говорити про гідронефроз, симптоми можуть включати:

Якщо до порушення відтоку сечі приєднується інфекція, можуть з’явитися підвищена температура, озноб і каламутна сеча. Це може свідчити про розвиток пієлонефриту або іншого інфекційного ускладнення. Поєднання високої температури, ознобу, болю в попереку та підозри на закупорку сечових шляхів потребує невідкладної медичної допомоги. Тривалий гідронефроз нирки також може супроводжуватися каменеутворенням і поступовим погіршенням функції органа, тому за появи симптомів важливо своєчасно звернутися до уролога.

Іноді пацієнти використовують назву «гнійний гідронефроз», однак при накопиченні гною в розширеній чашково-мисковій системі нирки лікарі говорять про піонефроз. Це небезпечне інфекційне ускладнення, яке потребує невідкладної медичної допомоги.

Підходи до терапії

Тактика залежить від причини гідронефрозу, ступеня розширення чашково-мискової системи та стану ниркової функції. Якщо діагностовано гідронефроз, лікування спрямоване насамперед на усунення причини порушення відтоку сечі та запобігання пошкодженню нирки. Як лікувати гідронефроз, визначає уролог після УЗД, аналізів сечі та крові, а за потреби — КТ або радіоізотопного дослідження.

Основні методи такі:

Якщо порушення відтоку сечі загрожує функції нирки або спричиняє значущі ускладнення, може бути рекомендована операція при гідронефрозі. Залежно від причини виконують пластику мисково-сечовідного сегмента, яку нерідко проводять лапароскопічно, або інші втручання для відновлення відтоку сечі. Нефректомію розглядають в окремих випадках, коли нирка має вкрай низьку функцію та її збереження недоцільне. Після втручання пацієнт потребує подальшого контролю, зокрема УЗД та оцінки функції нирки за показаннями.

При поєднанні обструкції сечових шляхів із тяжкою інфекцією або анурією може знадобитися термінове відновлення відтоку сечі за допомогою стента чи нефростоми. Такі стани потребують невідкладної допомоги, а не планового спостереження.

Аномалії розвитку нирок належать до поширених уроджених вад сечовидільної системи. Нирки формуються в ембріональному періоді, тому генетичні порушення або вплив певних несприятливих чинників під час вагітності можуть змінити кількість, положення, форму чи будову органів. Нерідко така вада тривалий час нічим себе не виявляє і стає випадковою знахідкою під час УЗД, проте деякі її форми підвищують ризик інфекцій сечових шляхів, каменеутворення та гідронефрозу.

Причини виникнення

Більшість вад розвитку нирок формується на ранніх етапах внутрішньоутробного розвитку, коли відбувається закладання та формування сечовидільної системи. Основні чинники, які можуть впливати на цей процес:

Часто виокремити одну причину неможливо: вада виникає внаслідок поєднання генетичної схильності та зовнішніх чинників.

Основні види вад

Залежно від характеру порушення розрізняють кілька груп, які наведено в таблиці.

ГрупаВид вадиСуть порушення
КількісніАгенезія ниркиУроджена відсутність однієї або обох нирок
СтруктурніАплазія, гіпоплазіяВідсутність повноцінно розвиненої ниркової тканини або зменшення розміру органа
Збиральної системиПодвоєння ниркиНаявність двох збиральних систем в одній нирці, іноді з подвоєнням сечоводу
ПоложенняДистопія ниркиНирка розташована нетипово
Форми та зрощенняПідковоподібна, S-подібна ниркаАномальна форма або зрощення нирок

Детальнішу інформацію про вроджені аномалії нирок і сечових шляхів можна знайти в матеріалах Національного інституту діабету, захворювань органів травлення та нирок США (NIDDK).

Найчастіше трапляються такі стани:

Ускладнення та діагностика

Наслідки залежать від типу вади та збереження функції органа. Багато аномалій нирок не спричиняють симптомів, однак у деяких випадках можуть виникати такі ускладнення:

Діагностика часто починається з УЗД, яке дозволяє виявити зміни кількості, розташування, форми чи розмірів нирок ще під час вагітності або вже в дорослому віці. Для уточнення анатомічних особливостей за показаннями застосовують КТ або МРТ, а в окремих випадках — інші методи візуалізації. Функцію нирок оцінюють за допомогою аналізів крові й сечі, а за потреби — динамічної сцинтиграфії.

Аномалія розвитку нирок за МКХ-10 належить до групи вроджених вад сечової системи, які класифікують переважно в межах кодів Q60–Q64. Конкретний код залежить від типу порушення: агенезії, гіпоплазії, кістозних змін або інших аномалій.

Лікування та прогноз

Тактика залежить від виду вади, стану функції нирок і наявності ускладнень. Якщо аномалія розвитку нирок не спричиняє порушень, активне лікування може не знадобитися, проте пацієнту рекомендують спостереження з урахуванням особливостей його стану.

Консервативне лікування та спостереження можуть включати:

Хірургічне втручання можуть рекомендувати, якщо порушено відтік сечі, виникають повторні ускладнення або існує загроза погіршення функції нирки. Залежно від конкретної аномалії та її наслідків можуть виконувати пластику мисково-сечовідного сегмента, видалення каменів або корекцію сечоводів при подвоєнні. У разі термінальної ниркової недостатності можуть застосовувати діаліз або трансплантацію нирки..

Прогноз у багатьох випадках сприятливий: за збереженої функції нирок люди з однобічними вадами можуть вести повноцінне життя. Важливо регулярно контролювати артеріальний тиск, показники функції нирок та аналізи сечі. Частоту УЗД й інших обстежень лікар визначає індивідуально. Також слід уникати безконтрольного прийому препаратів, які можуть негативно впливати на нирки.

Сечокам’яна хвороба може тривалий час не викликати помітних симптомів. Камені в нирках іноді виявляють під час обстеження з приводу інших скарг. Інколи першою ознакою стає сильний біль у попереку. Не кожен камінь потребує операції: рішення залежить від його розміру, розташування та стану нирок.

Що таке сечокам’яна хвороба

Сечокам’яна хвороба — це утворення твердих відкладень із мінералів та інших речовин у сечовидільній системі. Медична назва захворювання — уролітіаз. Камені можуть формуватися в нирках або інших відділах сечових шляхів, а також переміщуватися з нирки в сечовід. Якщо вони порушують відтік сечі, можливий розвиток гідронефрозу — розширення чашково-мискової системи нирки. Тривала закупорка може погіршувати роботу нирки.

Причини сечокам’яної хвороби

Причини сечокам’яної хвороби різноманітні. Камені формуються, коли певні речовини в сечі кристалізуються. Ризик підвищують:

У деяких випадках ризик каменеутворення також підвищують аномалії розвитку нирок, які порушують нормальний відтік сечі.

Найчастіше впливає поєднання чинників, тому універсальної дієти для всіх пацієнтів немає.

Види каменів у нирках

Основні види каменів у нирках відрізняються за хімічним складом:

ВидОсобливості
Оксалатні камені в ниркахМістять оксалат кальцію та належать до найпоширеніших.
Уратні камені в ниркахСкладаються переважно із сечової кислоти; за певних умов їх можна розчинити під наглядом лікаря.
Фосфатні камені в ниркахМістять фосфати кальцію; їх утворення може залежати від кислотності сечі та обміну речовин.
СтрувітніПов’язані з інфекціями сечових шляхів, спричиненими бактеріями, що виробляють фермент уреазу.
ЦистиновіРідкісні камені, що виникають через спадкове порушення обміну цистину.

За самими симптомами визначити склад каменя неможливо. Якщо він відійшов або був видалений, його варто передати на аналіз.

Сечокам’яна хвороба: симптоми

Симптоми сечокам’яної хвороби залежать від того, де розташований камінь і чи перешкоджає він відтоку сечі. Невеликі конкременти в нирці можуть не спричиняти болю. Можливі прояви:

Ниркова коліка — раптовий напад інтенсивного болю, часто пов’язаний із переміщенням каменя в сечовід і порушенням відтоку сечі. За сильного болю, особливо з температурою чи ознобом, необхідна невідкладна медична допомога. Неможливість помочитися також потребує термінового обстеження.

Діагностика сечокам’яної хвороби

Діагностика сечокам’яної хвороби починається зі збору скарг та огляду. Залежно від ситуації уролог може призначити:

За повторного утворення каменів може знадобитися додаткове обстеження, зокрема аналіз добової сечі.

Сечокам’яна хвороба: лікування

Лікування сечокам’яної хвороби залежить від розміру, розташування та складу каменя, вираженості симптомів і наявності ускладнень. Іноді достатньо спостереження, а інколи потрібне видалення каменя або термінове відновлення відтоку сечі.

Як вивести камені з нирок без операції?

Питання, як вивести камені з нирок, потребує індивідуальної відповіді. Невеликі камені, які вже потрапили до сечоводу, іноді відходять самостійно. Лікар може рекомендувати знеболення, спостереження або за певних показань препарати для полегшення відходження каменя із сечоводу. Самостійно приймати сечогінні засоби чи пити надмірну кількість води, намагаючись «вигнати» камінь, небезпечно.

Дроблення каменів у нирках

Дроблення каменів у нирках проводять різними методами, зокрема дистанційною ударно-хвильовою літотрипсією або ендоскопічним втручанням із фрагментацією каменя. Для великих і складних каменів іноді потрібна перкутанна нефролітотомія — видалення каменів через невеликий доступ до нирки. Метод обирають після обстеження з урахуванням розміру, розташування та щільності каменя, не кожна технологія підходить для кожного випадку.

Докладніше про сучасні підходи — у рекомендаціях Європейської асоціації урологів (EAU — Urolithiasis)

Профілактика утворення каменів

Для зниження ризику повторного утворення каменів важливо підтримувати достатній питний режим за відсутності протипоказань, не зловживати сіллю, збалансовано харчуватися та контролювати супутні захворювання. Конкретні рекомендації залежать від складу каменя та результатів аналізів.

Коли звертатися до уролога

Якщо під час обстеження виявили камені в нирках, варто звернутися до уролога навіть без болю. Лікар визначить, чи потрібне лікування, спостереження або додаткові дослідження. При гарячці чи ознобі на тлі болю в попереку, неможливості помочитися або болю, який не вдається контролювати, необхідна невідкладна медична допомога.

Помітити, що під час ерекції статевий член став викривленим, а на його тілі з’явилося ущільнення, може бути тривожно. Часто виникають сором, страх за статеве життя і бажання «перечекати». Проте хвороба Пейроні — відомий урологічний стан, який можна діагностувати та лікувати. Своєчасне звернення до уролога допомагає оцінити зміни й визначити подальшу тактику.

У цій статті розглянемо, що таке хвороба Пейроні, які її причини відомі сьогодні, чому виникає викривлення статевого члена, як розпізнати перші симптоми та які методи лікування застосовують.

Що таке хвороба Пейроні

Хвороба Пейроні — це доброякісне захворювання, за якого в білковій оболонці печеристих тіл статевого члена утворюється ущільнення — фіброзна бляшка. На відміну від здорової тканини, уражена ділянка гірше розтягується під час ерекції, через що статевий член може викривлятися. Окрім викривлення, можливі біль, вкорочення та перетяжка в місці ущільнення.

Назву хвороба отримала на честь французького хірурга Франсуа де ла Пейроні, який описав її у XVIII столітті. Захворювання частіше діагностують у чоловіків середнього та старшого віку, хоча воно може виникати й раніше. Реальна поширеність може бути вищою за зареєстровану, оскільки не всі чоловіки звертаються до лікаря.

Хвороба Пейроні за МКХ-10 має код N48.6 — «Пластична індурація статевого члена». Цей код використовують у медичній документації для позначення діагнозу.

Причини хвороби Пейроні

Точний механізм розвитку захворювання до кінця не з’ясований. За однією з основних гіпотез, повторні мікротравми статевого члена під час статевого акту або інших фізичних навантажень можуть запускати порушення процесу загоєння тканин. Унаслідок цього в білковій оболонці накопичується надмірна кількість колагену та формується фіброзна бляшка.

До можливих чинників ризику хвороби Пейроні також належать:

Часто діє поєднання кількох чинників, тому причини хвороби Пейроні в кожного чоловіка можуть відрізнятися. Для оцінки стану та вибору подальшої тактики потрібна консультація уролога.

Симптоми хвороби Пейроні

Симптоми хвороби Пейроні можуть з’являтися поступово або ставати помітними протягом короткого часу. Основні ознаки:

Захворювання має дві фази, які відрізняються за проявами:

ОзнакаАктивна фазаСтабільна фаза
ПеребігМожуть змінюватися біль, викривлення та форма статевого членаВикривлення залишається без суттєвих змін щонайменше 3 місяці
БільЧастіше виникає під час ерекціїЗазвичай зменшується або зникає
ВикривленняМоже посилюватисяЗалишається відносно незмінним

Багато чоловіків шукають «хвороба Пейроні фото» або «хвороба Пейроні фото у чоловіків», щоб порівняти зміни зі своїми симптомами. На зображеннях можна побачити різні варіанти викривлення статевого члена, проте за фотографією неможливо достовірно встановити діагноз чи визначити необхідність лікування. Для цього потрібна консультація уролога.

Діагностика

Під час діагностики уролог збирає анамнез, уточнює, коли з’явилися симптоми хвороби Пейроні, оцінює наявність ущільнень і ступінь викривлення статевого члена. Для об’єктивної оцінки деформації можуть використовуватися фотографії в стані ерекції, зроблені пацієнтом за рекомендацією лікаря, або спеціальні методи обстеження.

За потреби проводять ультразвукове дослідження для оцінки розташування бляшок і можливих кальцинатів. Доплерографія може бути корисною для оцінки кровотоку, особливо за наявності порушень ерекції.

Також важливо визначити, чи немає супутньої еректильної дисфункції, яка може впливати на вибір лікування.

Хвороба Пейроні: лікування

Лікування хвороби Пейроні залежить від фази захворювання, ступеня викривлення статевого члена, наявності болю та порушень ерекції. Основні підходи:

  1. Спостереження. Якщо викривлення незначне, не спричиняє вираженого дискомфорту та не заважає статевому життю, лікар може рекомендувати спостереження. При цьому важливо контролювати можливі зміни форми статевого члена.
  2. Консервативне лікування. Залежно від клінічної ситуації можуть застосовуватися препарати для полегшення болю, окремі ін’єкційні методики та спеціальні тракційні пристрої. Ефективність різних способів відрізняється, тому вибір лікування потребує індивідуальної оцінки. Загальні підходи описані в рекомендаціях Європейської асоціації урологів (EAU).
  3. Хірургічна корекція. Операцію зазвичай розглядають у стабільній фазі захворювання, якщо деформація суттєво ускладнює статеве життя. Залежно від ступеня викривлення, довжини статевого члена та еректильної функції можуть застосовуватися різні хірургічні методики. За наявності тяжкої еректильної дисфункції, яка не піддається медикаментозному лікуванню, іноді розглядають протезування статевого члена.

Коли звертатися до лікаря

Не відкладайте візит до уролога, якщо ви помітили ущільнення на статевому члені, біль під час ерекції або зміну його форми. Своєчасна консультація допомагає визначити можливу причину симптомів, оцінити фазу захворювання та обрати відповідну тактику.

Хвороба Пейроні зазвичай не становить загрози для життя, але може впливати на якість статевого життя та психологічний стан. Тому за появи характерних симптомів варто звернутися по медичну допомогу.

Багато чоловіків уперше чують про коротку уздечку вже дорослими: після болю, надриву чи незручної ситуації в інтимний момент. Одразу виникає питання: чому раніше нічого не турбувало? Щоб відповісти, спершу варто зрозуміти, що таке коротка уздечка і чому вона може роками залишатися непомітною. У цій статті розбираємо, звідки береться вкорочення, чим відрізняються вроджена й набута форми та як кожна з них проявляється.

Як виглядає коротка уздечка

Простіше кажучи, коротка уздечка це вкорочена складка шкіри на нижньому боці голівки, яка з’єднує її з крайньою плоттю. У медицині такий стан називають frenulum breve.

Побачити вкорочення можна, якщо відтягнути крайню плоть. Здорова уздечка виглядає як тонка еластична смужка, що вільно подовжується. Коротка натягується, наче тятива, і розташована ближче до отвору сечівника. Вона може відтягувати голівку донизу, а сама тканина здається тоншою або щільнішою, ніж зазвичай.

Якщо ввести в пошуку «коротка уздечка крайньої плоті фото», знайдеться багато зображень, але покладатися на них не варто: вигляд залежить від освітлення, кута зйомки та індивідуальної будови. Достовірно оцінити довжину може лише уролог під час огляду.

Вроджена коротка уздечка: чому її помічають пізно

Найчастіше вкорочення закладене від народження. За даними Cleveland Clinic, більшість чоловіків із цим станом мають його з народження. Це питання індивідуальної будови тканин: в одних уздечка довша, в інших коротша, так само як різняться зріст чи форма вух.

Чому ж коротка уздечка статевого члену в дитинстві й підлітковому віці зазвичай не турбує? Поки немає ерекції, тканини не натягуються, і вкорочення ніяк не проявляється. Ситуація змінюється, коли статевий член збільшується в довжину: уздечка не поступається, з’являється відчуття стягування, а за значного навантаження може статися перший надрив.

Саме тому коротка уздечка полового органа часто «відкривається» лише з початком статевого життя. Це не нова проблема, а особливість, яка раніше просто не мала шансу проявитися.

Набута коротка уздечка: що її вкорочує

Буває й так, що уздечка від народження була нормальною, а згодом стала коротшою. Коротка уздечка пениса в таких випадках формується під впливом кількох причин:

Головна ознака набутої форми: роками все було гаразд, а потім з’явилося стягування, дискомфорт або тріщини. Якщо під час огляду уздечка виглядає блідою й щільною, лікар, найімовірніше, шукатиме саме рубцеву причину.

КритерійВроджена формаНабута форма
Коли проявляєтьсяЗазвичай із початком ерекцій і статевого життяУ дорослому віці, після періоду без жодних труднощів
ПричинаІндивідуальна будова тканинЗапалення, надриви, травми, шкірні захворювання
Стан тканиниЗазвичай еластична, але закороткаЧасто щільна, бліда, з рубцевими змінами
ПеребігДискомфорт з’являється при навантаженніМоже поступово посилюватися через нові рубці
Що шукає лікарАнатомічне вкороченняПричину рубцювання та супутні зміни

Чим небезпечна проблема, якщо її ігнорувати

Сама по собі вкорочена вуздечка не загрожує життю, але з часом ситуація здебільшого не покращується. Кожен надрив залишає рубець, через який уздечка стає ще коротшою й менш еластичною. Біль і страх повторення змушують чоловіків уникати близькості, а це відбивається на стосунках і самооцінці. До того ж вкорочення ускладнює гігієну, що підвищує ризик запалень, а вони, своєю чергою, дають нові рубці.

Тому, якщо ви впізнали в тексті власну ситуацію, не варто відкладати візит «на потім». Як проходить огляд і які варіанти корекції існують, можна знайти на сторінці «Коротка уздечка».